Latest / Розробники, Ігор / Мотивація та продуктивність
Transcript
- Андрій: вітаю, це подкаст «Разробники ігор» Сьогодні поговоримо про самоорганізацію, про пошук мотивації Це дуже можливий річ для інді-разробників і взагалі для людей, які роблять щось самі, не за гроші І над ними немає начальника яким скаже що ти маєш відпрацювати от такий піч Руслан: Якщо ти сам начальник, то поможе, по суті. Андрій: Ну, це зазвичай, коли кажу, маю відпрацювати, то я не йду працювати. Тут треба інші мотиватори. Ігор: Не здається, будемо дружо однакові рацій сьогодні. Право кажу, що тут всі троє. Руслан: Я думаю, що багато людей будуть сприймати це, як, типу, проблеми білих людей з першого світу. Ну, типу, люди жаліються, Андрій: Мхм. Руслан: що їм не треба ходити на вісімгодинну роботу. Андрій: О, яким складно, це от, да, сидіто додому, нічого не робити. Руслан: І вони сидять вдома цими днями і жаліються на це. Ну, типу, господи, як? От, да, звісно, да. Я розумію, бо, звісно, я теж був з цього боку і думав, що це буде прекрасно ідеально. Ну, в принципі, я все ще не скажу, що я хочу повернутися. Очевидно, що я не хочу повернутися на восьмигодинний робочий день. Але я точно зрозумів для себе очевидні плюси, ну не очевидні плюси восьмигодинного робочого дня, це як мінімум те, що ти відпрацював своє і потім ти ні про що більше не думаєш. Твоїй мозок зазвичай вимикається і Андрій: І ще інший плюс, що ти... Руслан: може заматись своїми справами. Це може бути небагато часу, це правда. Але тим на менш, що тебе є там вільні вихідні, коли ти ні про що більше не думаєш. Типу, у мене немає поняття вихідного дня. Я думаю, що у вас теж плюс-мінус такого особливо немає. Типу, може, є якийсь день, який ти, так, з сім'єю проведу час, щось там роби, або ввечері ти повертаєшся, і все одно щось трошки-то зробиш, перевіриш пошту, що там може з'явилося, щось такого. Я прям не можу з цим ніяк впоратися. Андрій: Мхм. Руслан: Не те, щоб я від цього страждаю, але... коли все від тебе залежить, ти не хочеш втрачати можливості. Андрій: Ну що, на роботі є така перевага, що ти вісім годин відсадів і момент, як бувало, що я за вісім годин робочого дня мало що робив на роботі. Тим не менше, ти отримаєш за це гроші. А коли ти робиш щось своє, то ти можеш хоч сто годин відсадіти і якщо ти по факту не працював або працював і робившись нефективно чи не те, треба, ти нічого не отримаєш. І навіть якщо треба все ефективно, ти мушеш випустити провальну гру і нічого не заробити. І це створює додатковий ніби тиск. Але це з іншої сторони дисципліною. От я прописував, як тримати мотивацію. У пункт один – це дисципліна. Я думав, а як тримати дисципліну? Звідки може з'явитися дисципліна? Ну це звісно себе змусити, але мене особисто дисципліновало. Перші роки моєї кар'єри, інді-розробники, те, що мене просто виборено було, мене було дуже мало грошей. Плюс я розумів, що це у мене ледь не єдиний шанс в житті. Бути не просто на роботу ходити, а от робити щось своє, досягнути свої мрії. І я розумів, що в мене немає вибору. Це як, не знаю, в універісесії. Ну, у тебе вже немає вибору, треба відкрити зошит і почитати, що там написано. Руслан: Тюнічна спата там як це звичай буває, Андрій: Ні. Ігор: Я можу сказати, що в мене великі Андрій: Але, так, каже. Ігор: проблеми з самоореганізацією. От і все. Тому що Андрій: Мхм. Ігор: дуже багато речей, і я не користуюсь якимись системами. дійсно коли... Ви хоча знаєте, я не можу розділити вашу історію про восьмигодинний робочий день в офісі, тому що в мене було дві роботи в офісі. І що перше було досить вибагливо, тому що це... Я працював в телекомах, мене перша робота була оператор Фрештел. Я відповідав за відтік абонентів показник. Це були промокампанії, продуктові штуки і так далі. І керівник був директор напрямку. Якщо ми домовлялись, що робимо щось на липань, то це вже було відзвітовано нагору. У мене не було такого, що я міг сидіти. і нічого не робити. Це було через півтора роки десь на роботі вже, коли там почались трошки скорочення і воно якби не розвивалось, а на підтримці було. Я вже цей свій процес автоматизував, тому я там залазив, не знаю, в задачу бухгалтерії або іще кудись, де я міг щось оптимізувати дотичне до себе. Але по факту, мене такого не було, щоб я не працював. А потім, коли я пішов в волю керівником відділу, то... Там взагалі, насправді, я на вихідних думав про те, як мені там розхопитити вівторок з якимись задачами. Руслан: Таке може бути, але це якщо ти займаєш посаду, мені здається більше таку керівну чи щось таке, де ти вже вовчезна відповідальність на тебе, але якщо це якась вовчезна компанія, де там купа людей працює, то там реально часто можуть губитися люди взагалі і не всі знати хто чим займається. Ігор: Так, я розумію, за мене ще була історія, що я недоукомплектований був. І плюс там була така культура компанії, що треба прям хірачить. І воно було трошки дивно. От ВІМД стало попростіше. і те, що я казав, що в мене купа проблем з цьому організацією, це тому що... Ну, я думаю, що там розказувати, що у когось є CDHD чи немає, ну, я от розумію, що в мене він є, слайтовий, і я ніяк не можу якусь систему для себе придумати. Тобто раніше я собі робив списки на день, і вони не працюють, тому що я не можу зробити все з цього списку, я завжди пишу туди більше, ніж треба, і це мене демотивує. Потім я зрозумів, що треба починати з лейтовіших тасок, тому що якщо я починаю з великої, я не можу почати. І воно ще змінюється крізь роки. І я завдивився, що системи немає, треба просто... Для мене, працює, я собі роблю просто такий великий котел-казанок такий з задачами. І в мене є одна-дві максимум задачі на день, які просто ти маєш їх сьогодні зробити, тому що це потрібно на завтра. А все інше воно... Я параноїк і контролер, і я не розумів, як моя дружина це отримає в такому контрольованому хаосі. А тепер я теж почав це тримати в контрольованому хаосі, і воно почало для мене якось працювати, тому що я на себе не давлю, воно мене не демотивує. І додає ще те, що всі ці задачі я собі сам ставлю насправді. Тобто є якісь деякі речі, які треба клієнтам робити, тобто це маст. Але більшість задач – мої ідеї, що куди можна далі розвивати. Може не більшість, але 30-40%. Це ж я сам собі придумав, і воно прикольне, чого його не робити. Але бувають дні, важко. Руслан: Родні, Андрій: Так. Руслан: я вже зрозумів, в такі дні не треба вважати, що ти постійно лінивий нічого не хочеш. Може, саме цей день краще побути лінивим і на наступний день у тебе все нормально стане. Якщо вже тиждень ти лінивий і нічого не робиться, це вже мабуть якась проблема і тут треба щось вирішувати. Ігор: Мхм. Руслан: мене такого зазвичай не було. Зазвичай день-два і після цього я такий, о, тепер захотілося щось робити. Це такий вихідний я все одно подрібний, якщо збуду робити. Найгірше, можна робити, це змушувати себе все одно робити. Ти витратиш на це набагато більше часу і зусиль, а результату практично не буде. Тому в цей момент я Андрій: Ну... Руслан: вже зчитую з себе, якщо це реально не те, що прямо завтра мені треба, і ніякого бажання сьогодні, то краще... Реально цей день перепочити і сила з'явиться. Андрій: Я б сказав, от в твоєму випадку не треба себе змушувати, бо ти вже на якомусь такому етапі самодисциплідно, що тобі не проблема насправді себе дисциплінувати і працювати, у тебе тільки проблема, ти перепрацьовуєш, тоді ти відчуваєш, що треба взяти паузу, і тоді ти просто не працюєш, і тоді бідь дійсно не треба змушувати. Але буває ситуація, от у мене таке бувало, що я місяць не працював, і мені вже просто дуже складно повернутися до цієї гри, до цього проекту. Не, ну от. Руслан: Місець зебагато, місець занадто, да, я заходим. Андрій: А таке буває. тоді треба... Або просто якась робота, якого дуже не хочеться робити. Наприклад, я там колись писав сценарію для своєї гри, я це не вмів робити. І я дуже це відкродав. І мені доводилося прям змушувати себе. Ну, тому так, це іноді потрібно. А взагалі, поки не забув, я хотів такий текст сказати, трохи в продовження того, що ви казали. я раніше вівся на таку інтернет-культуру... трохи такої токсичної продуктивності, якщо це гіпробілізувати, то це ти прокидаєшся п'ятій ранку, вимиваєшся холодною водою, пробіжечка, да, ванечка з льодом, ну розуміло про яке я віду. І я Руслан: Да, да, да. Андрій: думав, що, в принципі, успішні люди, вони такі мають бути, вони мають тримати своє життя в кулиці, і все них буде організовано прописано, у них там класний режим харчування, класний режим сну і так далі. і у мене так нікого не виходило робити і я помітив, що насправді у більшості людей так не виходить робити а ті хто, у кого виходить це робити не значить, що вони насправді роблять якісь круті речі насправді, вже ці достатньо Руслан: Я думаю це якийсь розвод насправді і спроба зайнятися від ідень настільки, щоб у тебе не було якихось зайвих хвилин на якісь Андрій: Мхм. Руслан: зайві роздуми чи щось таке і ти себе завалюєш настільки оцими всілякими завданнями і живеш просто по цьому списку Тому що ну таке теж бувало, я не знаю чи є у вас таке, що коли ти якусь плюс-мінус велику задачу робиш, ти типу, у тебе був деделайн, ти до нього дуже спішив, ти такий, нарешті я це зробив І розумієш, що в принципі тепер наступні декілька днів, може навіть тиждень, ти можеш відпочити. Ти думав про це, що тепер можеш відпочити в ці дні. І в ці дні навпаки у тебе псується настрій. І ти ти каже, що тепер мені взагалі робити? У мене тепер вільний день, я тепер не знаю, чим зайнятися. І ти починаєш якийсь інший проєкт робити, щось інше лізти, щось ще робити. Бо просто отак оце діти відпочивати, теж, ну як ти сказав, що треба через місяць важко повертатися до роботи, через місяць активно роботи, так само важко повертатися до відпочинку. Особливо Андрій: Мхм. Руслан: якщо це якісь твої проєкти, які у тебе ГОІ все ще живуть, і ти щось думаєш про це. І якщо постійно себе заваливати на певному таку роботу, то ти не будеш відчувати ці пустоти, якщо тебе вона постійно так, і тобі треба це робити повним графіком по годинним. то мабуть це не дуже добре мені здається. Андрій: Там, Руслан: У мене погодинного Андрій: я... Руслан: графіку абсолютно немає. Як я вже... Раз на тиждень чи два на тиждень максимум, у мене там може якийсь... Сьогодні у мене на вісім годин, типу, запис подкасту. Більше, здається, цього тижня мене нічого такого не було. Все інше, типу, Андрій: Мхм. Руслан: як вийде. Андрій: Я для себе сформулював, Ігор: Частова людина! Андрій: що мені достатньо бути хоча б декілька годин на день стабільно продуктивним, і це вже не погано, Руслан: Угу. Андрій: це доволі добре. І я можу собі дозволити там... Руслан: Якщо ти бачиш результат, що ти зробив, я виправив Андрій: Та. Руслан: цей баг, і все. Значить, цей день не прийшов даром, можна теплоки трошки відпочивати і таке, і потроху воно таке робиться. Андрій: Бо насправді, ця робота починає згодини день безпереверно працювати, це ніби не дуже потрібно часто, якщо грамотно все сплановати, взяти адекватну ціль, яку ти хочеш досягнути, то в принципі можна і не перепрацювати. Але добре, давайте поговоримо про щось більш конкретне. Хотів вас запитати, як ви себе тримаєте в тонусі, як ви себе змушуєте... Хоча я вже почув, що не змушуєте, але тим не менше, як ви себе тримаєте організованими. Можна поговорити про інструменти, про якийсь, не знаю, внутрішній настрій, про якісь практики. Все оце. Ігор: Я б сказав, системи в мене немає, але ви зачепали про сон і про розклад. В мене просто не було вибору через те, що з'явилися діти, то мене з'явився розклад. І якщо раніше ми з дружиною часто лягали спати там у перші, у другі, і прокидалися плюс-мінус у дев'ятій ранку, або пізніше, коли якщо ми могли, то з дітьми це все змінилось. І я, чесно кажучи, дуже здивований, що, ну, на краще. У мене зараз я негає спати десь 11.30 і прокидаюся о 7 ранку або трошки раніше і мене потім зазвичай один-два рази на день, а на тиждень у мене точно є дзвоників з Європою о 7.30 ранку Бувають дні, коли мене дзвоники починаються осямій 30 ранку і закінчуються об 11 ранку. І я потім снідаю, тому що ще треба дитину-садочок завести в перерві між дзвониками. І це типу виглядає так, що, знаєте, просто в мене досить вінікальна ситуація через ці ранішні дзвоники, але... Кебре сказав, як у мене день проходить, що там для мене така продуктивність. Встаючи ото сьомий ранку, маючи дзвоник чи не маючи, ти або приділяєшся з дітям, або приділяєшся з роботи. Паралельно я стараюсь до сьомої тридцять передивитись всі чати і емейли. Ну просто поврехнево, чи є щось важливе, що мені зараз треба взагалі буде виговорювати на цьому дзвонику і так далі. І... Уже от... О 10-тій ранку я, наприклад, там провів один дзвоник, відвіз дитину в садочок, приїхав поснігав і я вже заєбаний. Насправді, тому що я в мозок всунув величезний об'єм інформації. Тобто те, що умовно там за день відбувалось, поки я спав, я оце все всмоктую, плюс, можливо, навіть взаємодію з цим і... ну, там... Взранку в туалеті відповідати на емейли, я не знаю, щось таке. Тобто я вже, мовно, себе, ну не для себе, а мій мозок вже пропрацював три години. В дуже високому темпі, насправді. Тобто я це раніше не розумів, я це тільки в цьому році зрозумів, що взагалі-то, ну, я справді втомлений, тому що мозок вже три години працював. Безперервно, при чому з дуже великим навантаженням. З моменту, як він прокинувся. І я собі роблю десь перерву годину мінімум. після сніданку, щоб просто починити, дочитати новини, я не можу сісти і працювати після цього. Це буде просто думскролінг, але на ноутбуку. І от після цього я вже сідаю десь в 11-12, у мене є кілька продуктивних годин до обіду, потім обід і потім кілька продуктивних годин після. До цього додається іще часто кілька продуктивних годин після 9 вечора. Тобто у мене такий ідеальний розклад щоденний — це 2-3 години зранку, потім перерва — ще 2 години, потім перерва — ще 2 години, потім перерва більша і ще 2 години там 9-11 вечора, наприклад. Тому що мене команда прокидається, ми можемо якісь там речі ще обкашлюють по роботі. Я можу дробити якісь речі, які в день не встиг, наприклад, зробити через дітей чи через ще щось. Або з'явилися якісь там термінові речі. Можу якийсь інвойс чи договір робити о 11 вечора чи о 1 ночі. І я зрозумів, що це моя система. Вона якби відсутня, але в мене є ось такі вікна з продуктивними годинами, які я намагаюсь максимально використовувати. І воно почало працювати, коли я перестав себе заставляти працювати. Тепер треба зараз сісти і працювати. Буває, що мені треба просто пів години, щоб відпочити. Коли я вкупив цю систему, я вже втомлений. І що найпродуктивніші години для моску, десь четверте-тересьома вечора, коли мені набагато легше сісти за будь-яку задачу, навіть за ту, яку я відкладав чи ще щось. то це прям працює. Але я дуже-дуже-дуже здорово їм завдяки дружині. Ми, типу, вже десь вісім років, ну прям дуже здорово їмо. І останні, напевно, три-чотири роки іще здоровіше, тому що нас багато ферментації, не знаю, всякі домашні комбучії, печиво, закваски. Да, дуже люблю свою Андрій: Так, й говорю, ну перестань вже вихвалятися, ну вже, я вже все погано відчуваю. Ігор: дружину. Коротше, і я нечого це кажу до того, що... Коли я сів і розклав оцей свій стандартний день і зрозумів, чому так, мені стало набагато простіше. Тому що я зрозумів, що отут мозок втомився, а отут мені навпаки легше працювати і я можу важку задачу змістити на оцю другу половину дня. Але це дуже індивідуальне. Тому що для когось простіше реально сісти в сьомий ранку робити найважкішу, найбільшу задачу. Тому що них мозок так працює. Андрій: А як багато тобі, Ігорю, от в відсотках в робочого дня займають дзвінки і розмови голосом? Ігор: Це важко сказати, тому взагалі воно є, його достатньо багато. У мене є 6 Gmail-аккаунтів, з яких 3 активних. Я персональний календар, я, дружина, побутові речі, діти. Є робочий календар нашпалає і є робочий календар місцевого нон-профіту в Ванкуверському. І буває, мене тижні бувають, коли в мене кожного дня по три-чотири дзвоники годинних, там півгодинних. Це не часто, але буває. Зазвичай в мене десь Андрій: А ти... Ігор: чотири дзвоника на тиждень. Андрій: Я просто чого питаю, бо дзвінки... ну я по-сові помітив така сьогоднішня річ, що я коли з кимось говорю, ну зазвичай це з колегами, ми щось обговоримо, і я коли поговорив, то мене відчуття ніби я продуктивно витратив час. Але по факту Ігор: Ага. Андрій: це буває дуже непродуктивно, або продуктивно 10 хвилин, а з них 50 хвилин непродуктивні. Ігор: Я розумію, про що ти кажеш. У мене зазвичай Андрій: М-м. Ігор: все це продуктивне, тому що мені треба біздевом займатися або контактувати з людьми. Воно продуктивне, але по факту я не робив роботу цей час. Андрій: Мхм. Ігор: Якщо в мене є беклог і є багато задач, які треба зробити, то ці два дзвоника, які розрізають день в двох місцях навпіл, вони взагалі не допомагають. Я раніше теж не вважав дзвоників роботою, але останній час почав вважати, що я розумію, що якщо мені треба з кимось про щось домовлятися, то це робота. Якщо я з кимось знайомлюсь і потім ця людина стає клієнтом, то це теж була робота насправді. Андрій: Мг. Ігор: Навіть просто оце біздеве підтримання нет в року, не знаю, два рази на рік з кимось зіт звонитися, ким ти будеш мати відносини або мав відносини кілька років, то це теж частина роботи. Важко комусь пояснити, що це робота, просто сидіти потякати языком на дзвониках, але якщо подумати, Андрій: Я тут досправді... Ігор: воно ресурсно затратне. Андрій: В питаннях розмов з днемовими людьми, тут якраз не вникає відчуття, що це був втратний час. Коли з якоюсь новою людиною починає працювати, то завжди корисно поспілкуватися, можливо, не дуже по роботі, щоб познайомитися і відчути один одного. Я скоріше кажу про розмову з всередині команди, бо можна в них застрягти і... Ігор: Ні, у нас все дуже продуктивно. Прям дуже-дуже. Ми теж цю херню не любимо. У нас буває класний, попадається розробник, і в нього теж такий чіткий вайб ефективний. У нас був нещодавно... Байже такий як з тобою був нещодавно дзвоник. 10-15 хвилин це поговорили, все чудово. На що нам ще півгодину щось мусолити. Андрій: Ну, мене після того дзвінка було відчуття, що можна і не говорити, можна було в чаті написати. Ігор: Може і так, але завжди краще, якісь нюанси і на обличчі, і голосом простіше. Але оце теж важлива штука, про те, ти сказав, що 16 годин важливо і не треба хірачити на добу. Андрій: Мхм. Ігор: Я почав оцінювати взагалі трошки по-іншому з кінцями минулого року все, що я роблю. І це не значить, що я почав до себе по-іншому ставитися, чи ще щось просто. Якщо ти витрачаєш час на щось, пов'язане з роботою, і воно, можливо, навіть на перспективу працює, а за останні 10 років мене більшість моєї часу витрачено на перспективу, і воно так чи інакше потім спрацьовує за 5, 3, 8 років. Просто що це інвестиція і ти не завжди знаєш, коли вона повернеться. І тобі тому важко це сприймати як щось, бо ти не бачиш результату в цьому зразу. От я люблю, коли зробив і бачиш результат. Андрій: Мхм. Ігор: така історія, що моя робота зазвичай перенафпакі. Я маю щось сидіти і хірачити довго, щоб потім воно все зібралося в бальтронок колись і мало результату. Руслан: Розробка інтегри буквально. Ігор: Ну те ж саме. Тобто, я ж не розробник, але мене порівняно з вами є те, що ми робимо з хлопцями в Палаї, і мене є ось місцеві івенти. місцеві івенти взагалі мені грошей не приносять. Наприклад, ми провели в суботу конференцію на 250 людей, все дуже круто, але ми там в Міносі виявились. Добре, що у нас є гроші на рахунку. Тому що це дуже класний такий ком'юнітій проєкт, але воно не про це. І до чого я це кажу? До того, що важливо слухати себе. Тобто я з віком зрозумів, що... Я теж намагаюся себе загнати кудись і так, це ж мій бізнес, треба хірачити, працювати 16 годин на день. Ну, типу, бувають періоди, коли треба. Але це не норма. Так не має бути. Андрій: От Руслан: Я думаю, це шкідливо міряти Андрій: я тут. Руслан: кожну годину, чи вона корисна була, чи не корисна. Чи корисна ці дві години, а оцю можна менш корисною заробити. Я думаю, так краще Ігор: Мг. Руслан: не думати. Ти ж відчуваєш приблизно результат, чи придвинувся ти за місяць роботи. Якщо ні, то треба щось думати, щось пішло на так. Якщо все рухається, наче нормально, в Андрій: Мхм. Руслан: принципі відчуваєш, як воно має бути. Якщо якесь дедлайн буде, типу до анонсу гривень чи щось таке, то трошки більше почнеш напрягатися, тому що дедлайни завжди дуже допомагають активізувати роботу і витися в неї. Андрій: Я хочу підтримати тезу Ігоря про те, треба слухати себе. Я теж відчув, що для мене дуже важливо робити те, що мені подобається, бо робота часто і робота, що воно не теж супер приємне. Але це хочеться робити таку роботу, якій відчуваю, що я ефективний і продуктивний, що я роблю, мене виходить, що я отримаю результат. І це прям супер важливо. І навіть заради цього іноді є сенс, не знаю, іншу гру робити. Бо умовно є жанри і ігри, які якщо я почну робити, ну це взагалі, ну то умовно я почну робити візуально новело. Хоча, можливо, мені сподобалось, я не знаю. Ну, гради треба багато писати текст. Я текст, ну, маю немало практики. І якби себе змушував це робити, я був би, ну, нещасним. І навпаки є системні ігри, де я себе відчуваю комфортніше. і мені це приємніше робити або на ісистемній грі є такі типи роботи які умовно підходять для якогось там джунер-програміста і якщо я починаю робити роботу цього джунер-програміста то я в мене звинокають думки на що я витрачаю свій час типи я просто сижу роблю роботу яку міг би зробити ну майже будь-хто і в таких випадках уже є сенс можливо подумати з них до якихось людей щоб вам допомогли я в принципі так намагаюся робити велика команда немає але Якщо є в грі відносно велика зона, яка не компетентна, а бо мені складно робити, то я завжди намагаюсь якою знайти. Якщо це, звісно, якась доразова робота, то я можу, звісно, зробити якусь там рутину чи щось просте. Це простіше, ніж когось шукати. Але в цілому комфортно, себе почуваєш, коли робиш те, що... в чому ти компетентний, те, що тобі подобається, напевно. Все таки треба це викрити слово. Ігор: Це самореалізація, це навіть неефективність Андрій: Так. Ігор: результації. Ти просто реалізовуєш себе, от свої найкращі риси, те що в тебе вдається, і ти від цього кейфуєш. Андрій: Мхм. Мхм. Руслан: Це, хороший тейк для індіозробників, вселово, які починають. Можливо, проблема не в тому, що ви не можете себе організувати, а в грі, яку ви намагаєте зробити. Можливо, вам не подобається те, що ви робите, в принципі. І вам треба Андрій: Мхм. Руслан: подумати над іншим проектом, якщо, тим більше, якщо це якісь ранні стадії, а у вас вже погано починаються, і вам вже важко, то, можливо, якраз привід, вже подивитися на щось інше. Ігор: або треба партнер Андрій: Ну... Ігор: або найменний працівник Андрій: Ну, спартнер... Так, так. Ну, це взагалі таке... Глибоке питання. І часто, мені здається, вони роками роблять гру якраз через страх, що гра там достатньо хороша. Або відкладають розробку над герою, бо в глибанні душі розуміють, що вони не знають, що з цією грою робити, чи вони не вірять в неї. Тому саморефлексія, вона потрібна і вона важлива в таких питаннях. Руслан: Я можу сказати ще свою історію, коли в 2015 році я почав робити свою гру «Платформер» і перейшов в «Гріновайт». Я звільнився з роботи з думкою, що тепер у мене з'явилася купа часу, тобто я почав її робити просто після роботи. такий типу, а тепер я буду робити гру, ну, весь день у мене все набагато швидше піде. І ніфіга, ну все вушилося буквально в тому ж самому темпі, тому що, ну... Якби, ну є якийсь ресурс, який ти можеш витратити на створення гри певного жанру, типу ну платформер, треба що там робити рівні, робити босів, їх патерни там кодувати, все, робити ворогів якихось різноманітних. Ти розумієш, що в принципі оці три-чотири години, які я міг робити це після роботи, це приблизно той самий ресурс і виходить зробити, ну так, щоб продуктивно після цього використовувати. А якщо змушувати себе весь день це робити, то нічого хорошого з цього не вийде. Якби просто день звільнився, але можна тепер виділити звільнений час на якусь іншу діяльність пов'язану зі грою, той же маркетинг, соцмережі, щось таке. Переключатися на такі речі, знову ж таки шукати собі людей у допомогу чи щось таке, бо раніше на це часове не було в такому плані. Але реально темпи, здається, ніфіга. і що це вперше доводилося займатися самоорганізацією і на початку це було теж непросто. Мені здається, що в якийсь момент я, мабуть, гірше почав робити гру, ніж до цього, коли була робота. І це відчуття я досі пам'ятаю і мені здається, що, ну ж таке, іноді тобі потрібна якась діяльність, яка тобі може, навіть не буде дуже подобатися, але вона якби... збільшу твоє бажання робити те, що тобі подобається. Це така філософська тема. наприклад, Ігор, ти ж Андрій: Типа щоб контраст був, щоб ти міг подивлятися, хороше з поганим. Руслан: напевно не отримуєш якесь величезне задоволення, що тобі треба там розводити дітей, кудись там ввести дитину у садочок. Це просто така вже рутина. Ти це робиш просто. І без засобливих якихось там, ну, тебе від цього немає величезного задоволення, це нещо зжахливе, типу окей. І от отакі моменти в житті, мені здається необхідні. Бо якщо ти просто думаєш, що у тебе робота мрії, і ти можеш робити її весь день, це не так, і тобі потрібні ці перерви. І графік Ігоря, оце й про по декілька годин щось робити і потім годин на дві перерви, це теж моя тема. мене приблизно таке є. Вранці я прокидаюся, і особливо я не роблю нічого по коду і щось таке. Я перевіряю мейли, дивлюся Діскорд, які там, що мені баги писали, може там щось таке. По суті, відмічаю щось цікаве, що мені буде займатися. Після цього я снідую, пілю каву і все таке. І це дуже початковий етап. Після цього я реально починаю робити щось інше, зазвичай, пограти, прогулятися. І найпродуктивніші години це вже ближче до вечора виходить. І там вже так, теж, пару годин щось поробиш, потім відволікся, знову ж таки пішов, щось інше поробив. І це необхідний, мені здається, баланс перебувати діяльність навіть речами, які тобі здаються дуже цікавими, теж прибирання банальне. Типу, вищовувати прибирання, піти, помити посуд, чи щось таке зробити. Ці речі насправді необхідні. Це дивна тема, бо здається, що хотілося б цього позбавитися. Але це необхідна тема, бо тобі просто не вистачить ресурсів, щоб дробити щось інше корисне, а отакі механічні штуки. Вона дозволяє трохи мозок розгрузити, перемкнутися, щось обдумати своє. Та ще якийсь момент у мене була така тема, що я постійно слухав щось на фоні. Зараз я майже цього не роблю, тому що я розумію, що це мій мозок реально перевантажує і мені потрібні хвилинки якоїсь спокої і тищі, коли між задачами ти нічого особливо чуєш. Просто там якісь розмови з дружиною. Нічого особового, не напряжене і щось таке, не аудіокніга, яка тобі купа інформації буде закидувати в голову. Тому, важливі у цій, мені здається, перерви для себе робити і якось це балансувати. Але тут немає ніякої форму, звісно, треба з часом навчитися відчувати і тримати цей баланс, щоб результат все ж таки був і... Ну, в нашому випадку, ігри робилися. Андрій: Тобто ти маєш на увазі, іншими словами просто треба мати життя, окрім розробки ігор. Руслан: Так, так і є. Бо мені здається, якихось моменту, мене його практично не було. Особливо, знову такий там 22-й рік, повномасштабне вторнення, такий типу, що взагалі робити. Після шоку ти просто починаєш вьобувати в розробку, щось робити, щоб себе навантажувати. В принципі, особи нічого не робиш, нікуди не ходиш. Тому що там ти ще дуже напряжно реагуєш на звуки, тривоги і все таке. Це зараз вже типу, типу, та ну хер з ним, що там можна це... Взагалі, взагалі, це не так, типу, важливо, ну що це, типу, неправильно, але окей. І в якійсь мудабливому моменті, ти просто сидиш вдома і цим годинам щось робиш і трохи можеш відчути, що типу, ну можливо, можливо це трохи вже неправильно і небезпечно. Краще так не робити і треба якось розбавляти цю діяльність і... не забувати на все інше. Андрій: Ну так, нашим міськам потрібна різноманітність, от і все. Якщо казати про мій день, то мені подобається його, починаю його, чесно кажучи, з того що я прокидаюся і втекаю в телефон на якийсь зазвичай. Але потім я зазвичай встаю і виходжу прогулятися в магазин і це вже зараз якось заряджає трохи. Просто вийду на вулицю хоча на 10 хвилин. В плані... Робочу графіку, чесно кажучи, мене дуже різно буває. Це, напевно, залежить від якогось періоду. Буває таке, що я прокидаюся одразу... Зазвичай, коли я прокидаюся, я одразу працюю. коли прям заряджений на роботу. Такі періоди так бувають. Коли я не заряджений, то я щось пороблю в якийсь час. Почитаю новини. Почитаю дискорди, звісно. І потім починаю працювати. І якщо це продуктивно, і у мене немає планів, ніяких. то я можу до самого вечора працювати Буває, що я дійсно не відчуваю якогось натхнення, то можу і не працювати декілька днів Можу себе це дозволити посеред тижня Це, в принципі, до цього прийшов Зазвичай, я таке відчуття, коли тиждень інтенсивно попрацював, то хочеться декілька днів нічого не поробити, то я так і роблю Тут нічого не звичайного Але ще я хотів сказати одну тезу Щодо того, як тримати мотивацію і бути продуктивним, для мене це мінімізувати відволікаючі фактори. Я ненавиджу, коли у мене, отому, на виробочому дні, є дуже багато різнопланових задач. Із звінок, і відправити якось податкову декларацію, і з кимось поговорити, і зробити дизайн, і зробити ще щось інше. Ну, це мене збиває, це мене відволікає. Тому... Це я намагаюсь мінімізувати. Зазвичай, якщо є якісь задачі, які мені треба рідко робити, от ті самі податки, чи комусь заплатити, я намагаюся все поєднувати в один день і робити це в один день. А так, звичайний умовний робочий день, я просто все, я роблю, я просто працюю над граю. Мені нічого немає крім робот над граю. Я заходжу в трелло, де мене тікити, беру тікіт, який я робив чи просто продовжу, що я робив і все. Мене нічого не відважає. Звінків у мене немає, нічого немає. Ну вони є такі, що потрібно. І у нас є один плановий звінок по субботам і все. І це дає певну свободу і легкість. Щодо цього можна плавно перейти до якихось інструментів, які можна використати в організації. Тут я одразу згадую, що дуже класна річ календар. І він не сам по собі класний, він класний коли ти... Дійсно не лінишся його заповнювати і записувати. Ну не те що там, у 14 н. я п'ю каву не до такого рівня, якщо у мене є дзвінок або як у мене якийсь план, я йду на концерт, я це записував в календар, це якось теж звільняє мозок. І ну в мене ще звісно ліникс, у мене це косиме тегрова. Я відкриваю там, мене, ну я просто бачу кожен день там в цьому меню, що якщо у мене якийсь план чи ні, так саме дореч на телефоні я поставив віджет. Я бачив плани на день і плани на наступний день. І я не переживаю, що я щось забуду. У мене справ не дуже багато. Але буває таке, що я щось забував і було дуже неприємно. Це дозволяє розвантажити голову. О, так. Ну тільки у мене не такий, не такий... Завантажний. У мене зазвичай буває таке, що мене просто, типу, на тиждень просто одна подія, цей звінок наш план, і в суботу і все. Руслан: У мене, насправді, якби я просто робив одну гру і більше нічого не займався, я думаю, мені б взагалі никакі інструменти не було потрібні, все потрималось тут, ну з тебе записуєш у блокнотики, все. Але через те, що у мене і гра не одна, і ще типу видавництво, і сайт, і купа різних всього, купа різної активності, тут реально починаєш забувати вже. І тому треба структурувати, запам'ятовувати собі. Але для мене, календарем не користуюся практично, у мене просто... Я знайшов якусь там першу, що мені попалося, оцей Microsoft To Do. Затисунок, де просто ти список собі пишеш, і коли Андрій: Угу. Руслан: його робити. І по суті, як Ігор описував, мене оцей котел, де купа завдань. В основному вони без особливих дедлайнів, деякі з дедлайнами. І типу з нього береш такий, щось там особовожливо. Це по іграм, а мені ніколи такого не було. Типу, мені нема такого. Сьогодні мені там треба зробити біржу систему, поправити щось таке. Таке я собі не записую, це просто типу... Очевидна тема, я працюю над герою, але якісь теми типу... Ні. Ні, ну окей, у мене є... У Андрій: Тобто ти в себе задачу не приписуєш, просто ти сідаєш за гру і думаєш, що мій зараз робити чи як. Руслан: мене є... Ні, таке у мене є, це інша штука, по грі у мене є тревло, але я їм теж майже вже забив користуватися, звичайно я просто... У мене зараз не дуже багато прям... Ну я коли заробив в Дискорді... що фідбек – це тему, як на форумі створюють, це стало набагато зручніше. Андрій: Угу. Руслан: Тобто я просто по ним йду, я прям на них відмітку ставлю, я там зробив, що коли я в роботі і розглядаю, і завершено, все таке. Я просто по цьому списку йду і дивлюся, що з цим робити, відповідаю, і це моя основна тема. А що мені робити в плані того, що в мене якась фіча, і я її хочу зробити, ну це я і так знаю, це нікуди не дінеться, я буду її робити, у мене... якісь там величезні фічі, які треба розписувати у подробницях, тому якби просто роблю і все. Ще у мене, да, іх галактично, ексель документи є, що вся там по грі може записувати, щоб не загубити, що у мене там як називається. це вже таке. А саме в планах, оце у мене такі, якісь більш глобальні штуки. Наприклад, зараз у мене там було, що підготувати там трейлери для українського фестивалю, там для цієї гри, для цієї гри, для цієї гри. щоб я нічого не забив, бо реально можна забути про якусь гру, яку ти там все зробив, а трейлер забув підготувати і подумав, що ти вже подав. Просто іноді здається, зовсім мабуть мозок не працює. В принципі, до хіра всього в голові, не дивно, що щось може і забутися. Тому такі більш глобальні штуки по планах, що зробити, якого часу підготувати або, звісно, день податків. чи розрахунку податків це реально день який я майже нічого більшого крім цього не роблю хоча це за... це для мене буквально там ну на годину може там півтори Андрій: Мхм. Руслан: все зробити але це настільки висвокте з мене сили, да Андрій: Воно виснажує, якась емитина. Руслан: але після цього знову ж таки є оце приємне відчуття що типу блин я таке класну штуку я зробив ось цю огідну справу, Андрій: Ти такий продуктивний? Руслан: да але я зробив її я такий молодець і сьогодні я можу собі дозволити від... Ігор: Нагадую, що хлопці на фокі. Це дуже просто. Руслан: І я можу відпочивати. Ну, тим не менш, у мене ж там є гроші, комусь ще треба відправити, все треба порахувати, звіти, да. Ігор: Не, я розумію, розумію. Я просто уявив, ви так класно кажете, зробив декорацію, я теж пам'ятаю, як це було класно, а потім згадую, як це роблять бухгалтери нормальними стовками. І такий, уф. Руслан: там фризвіт, все діла, мене там все серйозно, програма є для цього, щоб робити ці звіти. Ігор: До речі, про тряло згадавте, що я казав, що мене немає ніякої системи, ну це я тіпо трошки брешу, тобто в мене немає системи, яка пряма, як там, помадора, або іще щось, як я проєкти планую, але... Така велика кількість інформацій і через дзвоник, через потік всього, і через дві країни. Що перша – це канондар, отже, що я втикаю в екран. У мене завжди два види на телефоні. Перша – це тиждень, тобто кожен день по пунктам, і другий – це місяць. Тому що мені треба обидва бачити кожен день по кілька разів, щоб я не нафтикав. І крім цього є ноушен – наш робочий. Це клієнти віддавництва, я ноушен, мій персональний, де я там сам собі веду якісь штуки. І є дві... Я їх називаю як звалка, Тіфа, як Дамб. Це першу мене є приватний сервер в Дискорті, який в мене з каналами. Але це я намагався переїхати з Телєграму. В мене в Телєграмі Руслан: Хе-хе-хе Ігор: є папочки, де в мене є теж приватні канали, типу не знаю, документи, які тобі потрібні, під час під рукою, щоб ти їх не шукав, або якісь... Руслан: Потім це зрозумів, що в Дискорде 10 мб максимум файлу і так і нууу Ігор: Та ні, ні, Андрій: А Ігор: мені там нормально 10 МБ. Андрій: ти не додому вигарі просто Google Drive'ем користуватися чи якимось хмарним сервісом? Щось складне ж трохи. Да, Adrobox. Руслан: Дробокс там, да, щось таке. Ігор: Слухай чесно, якось настільки простіше в телеграмі, тому що мені... Ну просто там і робочі чати, і персональні чати. Ну от я намагався переїхати в Дискорд, і тепер у мене два. Два звалища. Ні, ні, ні. Ну ти можеш зробити приватний канал тільки для себе. А Андрій: Бо в талаграмі там просто жоден цей збирачний сан Мені цікаво Руслан: Ти ж можеш створити приватні канали, посортувати там все, при бажанні. Андрій: Ааааа Ігор: потім ще і по папкам це посортувати. Це дуже зручно. Ну фактично це, типу, як... Андрій: Це треба дуже любити 1 талограм. Руслан: У мене по папках посортовано, у мене окрема геймдев, чатики, всі, по суті, робочі такі теми, де треба заглянути оце геймдев, тому що якщо я буду дивитися усі з повіщення, є, то це ж ново, це можна весь день читати. Андрій: Ні, ну це так, але ми ж кажемо про організацію своїх файлів. Ігор: До чого я? До того, що раніше, колись давно, мене був тільки Google Keep з оцими тудулістами. І це було класно і зручно. Я, до речі, повернувся до використання Google Keepа інколи. Тележка для мене вже стала перевантажена, і я хотів взагалі з неї з'їхати в ідеалі. Але щось не виходить. Дуже багато всього, і людей, і контактів, і чатів робочих. Тому не виходить. Але я намагався з Дискордом, і тепер у мене два звалища. якось на Різдво сяду і щось з зроблю з організацією. Тобто і в мене є ще до цих двох звалищ, і ще є персональний ноушен. Ти я там всякі ідеї записую, і ще якісь штуки. І виходить, що в мене є робочий ноушен один, робочий ноушен місцевий з нон-профіта канадського, персональний ноушен, теліграм зі звалищем, дискорд зі звалищем і, короче, календар, де все саме основне завжди є. І це теж менеджити Андрій: Мхм. Ігор: треба. Тобто ти навіть коли просто туди заглядаєш або щось туди записуєш, ти тепер тримаєш в голові оцю всю плетеру. Андрій: Подоложить. Ігор: сховися задач і інформації. І це теж важко. Тому я хочу, те, казав про Різдво, прибрати або Діскорд, або Телеграм, або Notion. Щось залишити центральне одне, тому що дуже важко тримати це в голові. Андрій: Ну, Руслан: Звісно, по Андрій: вона... Руслан: кожному проєкту різні, що можуть бути додаткові штуки, це саме про туду лісти. Так, у мене ще обсидіан Ігор: Мхм. Руслан: під проєкти, де треба прописувати персонажів, щоб нічого не забути про лор. Ігор: Всі діанмини теж є. Під осіндпроєкти. Руслан: І якщо подивитися, у мене обсидіан по покідейту, у мене зробений, він як оця дошка з божевільним чуваком, якого там все розвішено. Ігор: Найс. Руслан: Тому що я ж там намагався робити усілякі штучки, якісь посилання одне на одного, там все складно зробити І мене там реально така дошка вийшла прям з усього цього З фіналом, який фінал декуди віде, яку інформацію відкриває І що може з цього гриватися там сквасте І все таке досить прикорна штука, корисна і він реально безкоштовний Там є якесь платний підпискан для хмарного сховища Але ну типу, я просто зберігаю його у папці дробоксу і все Андрій: Для синхронізації та для пабличного Я Руслан: І тепло все нормально. Андрій: теж обсідіонно користуюся, колись користувався ноушеном, але мені не подобається, в принципі, бути туди за підписку і не подобається коли ти вже все своє життя, своє роботи переніс на цей сервіс і вони будь-який момент, ну там по-перше, ліміти якісь можуть бути, по-друге, там... підписка може змінитися і просто не контролюєш свої файли Зараз в веру штучного інтелекту ти локально підключаєш там клад код він може проаналізувати все що тебе є тому одні преси теж, тому мене все да це просто файли Руслан: Ну так, по суті це просто файлуки в цій AMD вижати у тебе і ти користуєшся як хочеш на це реально вивки плюс Андрій: У мене там і документація по іграм, і якісь особисті речі, наприклад, до подкафту я готуюся, теж і там всі свої нападки там по папочках лежать. І це ніби така просто концепція, бо Obsidian — це просто MD файли, ну Markdown файли, по суті текстовий файл з мінімалістичною розміткою, яку можна там красиво відобережати. І це файли, які лежать в папках ці MD файли, просто буквально папки на твоїм комп'ютері, це, не знаю, база. Тобто не треба ніяких шарів, нових вигадувати. І посилання між цими файлами. Ці концепції дуже манімістично і воно добре працює. Тому, Ігор, подумай. Ігор: Проводник для джензі. Ну да. Руслан: З посуванням реально зручно, якраз оця ж дошка Андрій: Та. Руслан: божевільного і Андрій: Ммм. Руслан: виходить там автоматично буквально, там бачиш, що на що посувається. Андрій: А так, Obsidian це все-таки більше для якогось особистої роботи, а для колаборації. Звісно, Google spreadsheet, там Figma, такі всякі речі використовую. І взагалі, так, мене не дуже багато. От я працюю над героєю, і в мене є два джерела інформації. Одне джерело це я заходжу в браузер, в мене є на кожну гру тека, і там є всі посилання на все, що стосується цією грією, наприклад. таблиця з бюджетом чи послання на трелло чи послання на фігму чи ще на щось. І є обсидінь. Ну в принципі все. Ну, да, у мене ще є цей Google Keep, але це скоріш замість дійсно. Телеграм цих збережених, бо я теж від телеграму відходити, типу намагаюся, ну, принаймні збереженими, я там майже не користуюся, то от всякі речі, наприклад, там, типу номер рахунку банку, зручніше в Google Keep тримати. Всякі такі речі там лежать, але це скоріша для певного типу інформації. Руслан: Якщо повертатися про восьмигодинний робочий день, по суті, за вас знімають велике частину організації. Якщо в ці сфери ви приходите, то у вас є якась джира з завданнями, ви просто берете і робите його. Тобто у вас Андрій: Мг. Да. Руслан: весь шарі менеджменту, всього організації з вас знімаються. І знову ж таки, робите завдання, у вас є відчуття, яке молодець прикольно зробив. Таке полегшення, зробили декілька завдань за день і все, з вільною головою можете виходити. Так, ви можете бути втоманим, це звісно в будь-якому випадку. Але з відчуттям, що робота зроблена, тепер можна відпочити, можна робити, що мені хочеться і все таке. Більше вільно. Є в цьому певні плюси, але для мене вони все ж таки не перелішують і повертатися на роботу не хотілося повнецінне. Андрій: Ну, загалом, хотів би, Руслан: по годинах працювати. Андрій: якщо спробувати зробити висновок з того, що ми говорили, мій висновок і моє бачення, що, в принципі, інструменти, які кожен використовує, і наскільки сильно ти в це одаряєшся в використанні цих інструментів, взагалі, не дуже важливо. Головне, щось робити. Але корисним буде звільняти голову від зберігання інформації. Бо інформації на щас дуже багато, тому треба не лінуватися щось записувати, не щось, а... Інформацію, потрібна, записуєш. У тебе є ідея, записав. У тебе є план механіки, ти записав. У тебе була якась розмовка, і з тієї розмови вийшли задачі, які треба зробити. Ти записав, ти звернив голову. Ти бажано це записувати, якось структуровано, а не просто, мовно, в телеграмі в одну стрічку, тебе просто всі записи підряд. І от це, в принципі, все. Як саме записувати, це вже залежить від ваших уподобань. Але все це зводиться до цього. В сети організації, самоорганізації. Ігор: Я б ще одну штуку додав конкретно на нашому прикладі. Ми коли тільки починали як агенція, це ж були тільки я та Іван. Ми взагалі не вели жодного тисктрекера на початку. Потім ми намагались вести трело. У нас навіть з деця Асана була спочатку. Коротше, щось таке лайтове було з таскменеджерів. І ми зрозуміли, що робити так, як робиться в корпораціях, дуже тупо, тому що нас тільки двоє, і ти не маєш робити оці прям таски-таски, на кожну задачу тасочку робити. Це просто з зайвою часу витрачається на менеджмент цього воркфлоу. Тобто нам набагато простіше мати якусь доку або календар, або іще щось. І ми таки жили, потім до нас доїднався, Степан, до нас доєднався Марк і навіть так в трьох-чотирьох нам все одно було, потім ще Арсений до нас доєднався. Тобто нам якось було все одно зручно і поки не стало більше клієтів і проектів... Ми майже не використовували толком нічого. Ми вже зі Степаном почали носін використовувати, тому що треба було розділяти там indycap, розділяти клієнтів і ще якісь там внутрішні штуки з розвитку. Але це все одно було дуже верхнерівнево. Навіть зараз у нас є календар з якимись ключовими датами. Типу тут треба реліз, тут буде демо, там іще щось буде. І загалом це більше така верхнерівнева сторона. що тут Ukrainian Games, у нас збір, тут у нас клієнти по-кожному, і ще щось, і у нас немає прямо такого, що на кожному висить якийсь набір тасок. Тому що як ви знаєте, як працює індіороздробка все одно кожна тижня, коли ти сінкаєшся з розробником, щось змінюється. І, типу, уявіть собі, що нам треба було постійно рухати дату на наборі тасок для кожного. Ми просто намагались, чесно, 34 роки це якось організувати. І ми зрозуміли, що поки нас не 15 людей, нам це не потрібно. І це має бути просто верхнерівнева система з ключовими якимись якарями і ключовими датами. і якесь звалище основної інформації, наприклад, по кожній грі. А далі, якщо є бажання, таска якась, її можна завести, але це не маст. І я просто хочу всіх застерегти від того, що якщо ви думаєте, що от є ця канбандошка і тревло, то треба прямо все дробити на атоми, ці тасочки, ну ви потім будете це менеджити одні годину на день просто. І це не обов'язково. Андрій: Я згоден з твоєї тези, що не треба вдарятися наслідувати великі кампанії, часто у нас в Україні є культура IT от сорс-кампаній, і в них є своя культура організації роботи. Але одна справа організовувати в мало вмотивовану великі кількість людей, інша справа – коли власне велика команда вона Ігор: Так. Андрій: високо вмотивована, тобі не треба особливо контролювати хто там що робить, бо ти і так довіриш людям. у них є там зона впевдальності це якась, зазвичай, велика задача і її дійсно можна не розбивати на мікрозадачі але з іншої сторони я навіть коли сам працюю я все одно вийду трел, хоча я міг би його навести попросту мені подобається бачити прогрес і мені подобається бачити об'єм роботи, які мені потрібно зробити ну я звичайши ділю розробки на мелестовни от, ну, Ігор: Мхм. Андрій: да, є такі мелестовни типу великі або чіткі коли там, наприклад, анонс гри чи демо там зрозуміло, але крім цього я роблю там просто milestone для себе ну зараз ми робимо по місяцях milestone і відповідно я колонка здачі ми по milestone на цей місяць і там мені зручно бачити банально в кількості тікетів скільки мені лишається подобається приємне відчуття що ти там, тобі було 10 здач стало 4 ну і плюс ти впевнений що нічого не забудеш і да і ще крім Ігор: Ну це мейксенс з технічними задачами. Це точно мейксенс. Андрій: да крім цього я останній час почав використовувати систему, яка називається MOSCOW це і при... MOSCOW, Руслан: Як як як? Шо шо? Андрій: MOSCOW, Кепіталов, Кепіталов Ігор: Говорить? Та вае! Андрій: Графінг Федерейшн це, це, я не знаю як це називається, коротше це система must, should, can, would і якраз це визбирається слово MOSCOW І принцип в тому, що Руслан: Хм-хм-хм. Андрій: ми ділимо здачі на те, що обов'язково зробити маст, без чого, типу, умовно, неможливо випустити гру. Потім шут, межприєтет на те, що, типу, потрібно зробити, але в принципі без цього можна зробити. Потім кут, те, що можна було б зробити. І потім вонт, те, що зараз або не актуальне, або можна заріше зробити. І от я натрела останнім часом якраз невішують, я там зробив собі маркери, там різних кольорів, маст, шут, кент, вут. І... Ігор: Це сватаналіз, правильно? Просто на сучасний манер. Андрій: Можливо. Я взагалі про це дізнався, коли з ВДС працював останнім. У нас там був один момент, ну, дедлайн джоргський, ререйзери. Ми настигали, і от зі мною продюсер посадів. Ми прописали всі здачі, є, і от класифікували їх. За цим принципом, він якщо що не має відношення до Росії, до Москви, просто так називається. Його не придумали росіяни, тому можна використовувати. Ігор: Я просто скажу, для тих, хто не знає, у тебе є шкала, 4 квадранти, важливо, одна вісь це важливо, а інша вісь це терміново. І у тебе є задачі, які важливі і термінові, які важливі і нетермінові, які не важливі і нетермінові і важливі... і не терміною. Тобто, і ти розбиваєш задачу по цьому, і ти розумієш, що в тебе в пріоритеті. Тобто, важливі терміної в тебе, звісно, в пріоритеті, а далі ти там балансуєш між важливими, не терміновими, не важливими, але терміновими. Воно просто трошки складніше виходить, тому що тобі треба оцей баланс між цими двома категоріями середніми вибирати, але вони зато чітко підсвічують, що тобі дуже треба і що тобі нахер не треба. Андрій: А Руслан: У мене далекі Андрій: Лиза Олон там Руслан: плани є, що прикольно можна було б якось зробити і це не факт що буде зроблено. І найближчі які я вже точно відмітив собі, що це треба в грі зробити. Ну і власне вже зроблено, мене такі категорії треба. Андрій: Мхм. Ігор: Ну і слот буває різний, речі. Слот же оригінальний, не оце терміново і важливо, а це типа strengths, weaknesses, opportunities and challenges, що це таке, по-моєму. Андрій: Так, так, Ігор: Тобто це є основа і потім багато хто адаптує. Типа ця адаптація, ти назвав, Андрій, вона, по-моєму, дуже прикольна саме для ігрових задач. Або Андрій: Мхм. Ігор: для взагалі продуктового, чогось. Андрій: Та, да. Ну бо просто всі напевно погодяться, що можна ідею робити 3 роки або можна робити рік. І часто відмінність в тому, ну між цими двома типами релоропок, наскільки ти фокусувався на тому, що важливо в твоїй грі. І я так раз, ну просто, умовно, подумати, а що ж мене зараз робити, це трохи складніше, ніж коли ти кожну задачу по дефолту категоризуєш в цій системі. І ти просто бачиш, що червоне, що не червоне. Бо Ігор: Мхм. Андрій: часто, як розробником, мені хочеться просто зробити, бо у мене ця задача ніби під рукою і мені так відчувається, що, ну, типу, а чоб не зробити, ніби я щось подібне робив, то можна і зробити. А по факту, не варто її робити. Краще зробити пошвидшу демку і наближитися до реалізу гре. Ігор: Мені здається, дуже важлива тема. Те, ти тільки що буквально сказав, щоб була проблема, і ви сіли з продюсером, і взяли якийсь фреймворк, і проблема вирішилась Андрій: Мхм. Ігор: умовно. І я згадую ще одну історію, не буду казати про кого, коли ти мені казав, що ти з одним розробником, а допомагав йому водичку робити, пам'ятаєш, чи не водичку, а... Допомагав робити рев'ю деяких речей і мені здається, це менторство якесь, або просто піти до колеги, попитати порад в плані організації. до більш досвідчених колег. Це інколи Андрій: М-м. Ігор: дуже допомагає, тому що тобі можуть сказати, що оцю таску тобі взагалі не треба робити, а оце вже є вирішене, і тобі не треба це робити теж, ти можеш це взяти. Я, наприклад, бачив на нашій інкубації, коли чувак, який працював в юніті... він сенйор-кодер і він менторить чотири команди з точки зору коду і він їм просто економить тижні часу, даючи лінки на певні теми. Андрій: Мхм. Ігор: І так само працює Project Management. Багато хто вважає, що Project Manager – це непотрібні люди, але в той же час, коли тобі треба організувати роботу, інколи досвідчений колега може прийти і просто запропонувати якусь систему, яка працює для них, і виявляється, що вона працює і для вас теж. І це знімає просто дуже багато фонового якогось навантаження, тривоги і так далі, тому що ви не розумієте, як це організувати, чи в якому приоритеті це робити, і тоді починає здаватись. що тепер можна все не встигнути або взагалі не доробити і воно ж справді давить. Андрій: Я б сказав, що не варто цільно фокусуватися на інструментах і завжди треба якось інтерспективно розмірковувати, що працює, що ні. часто коли працюю з іншими людьми, і я бачу, що я їм пропоную, якийсь той самий трейл... використовувати чи ще щось. Я бачу, що їм воно не йде і іноді я насправді перестаю змушувати робити. Наприклад, коли працюю саунддизайнером, ми не використовуємо трейлабесу. Насправді для його задачі це не практично. Практично ще просто завести одну гугл таблицю з списком усіх звуків, які постійно додаються, віднімається. Ну там, галочка зробила, не зробила, та й все. Це типу... простіше ніж робити мільйон тікетів на кожен маленький звук чи на категорію звуків тому воно, коротше, треба не треба думати що якесь універсально правильне рішення або є якесь неправильне рішення ну да, під себе і не оскладнювати собі життя Руслан: Треба під себе підбирати щось, що більше подобається. Тому у нас там відрізняються щось, по-різному. Андрій: Все таки ключеве це робити гру і робити хорошу гру. Як саме... Руслан: З мене держслужба не вийшла і тому я екселем активно користуюся. Ну типу не для того, щоб цифри рахувати, а якісь там відмітки, там таблички робити, просто ексель-декоменд. Андрій: А чого нам вилц прочит? Тобі дже можна когось відправити його і вдох працювати. Руслан: Ну не знаю, вони бравзери так засрани, купи вкладок, мені Андрій: Ммм. Руслан: прикольно коли це окремий застосунок все ж. Я розумію, що можна мабуть якось влаштувати і ставити якийсь там застосунок від Google, але просто вже звик так. Андрій: Тоді що? Якщо немає нічого додати, можемо якось підсумувати і завершити? Треба скарати. Руслан: Я думаю, що вже підсумовуємо останнім хвилин 10. В принципі, все зрозуміло. Андрій: Трехи є. Мені здається, я вже декілька разів підсумовував свої думки. Руслан: Я цьому згоден. Про різні речі, різні підходи поговорили. Як це Андрій: М-м. Руслан: буває, шукайте під себе. Треба думати, що є якийсь універсальний спосіб. Це там помадори, все таке. Комусь підходить, комусь ні. Мені не підходить, наприклад, цей метод був, ну типу, це, наче, мене просто дергають і відвількають кожні 40 хвилин замість того, дати Ігор: Мхм. Руслан: мені нормально попрацювати. А хтось може норм, якраз так і треба. Ігор: Мініверсальний метод знає тільки ваш начальник, якщо він у вас є. У вас немає вибору. Але якщо ви працюєте самі вдома, і у вас свій проєкт, ви є свій начальник, то ви маєте під себе підібрати ефективну систему. Андрій: Добре, тоді на цьому завершимо. Я хочу подякувати всім, хто коментує наші відео. Я завжди з цікавості читаю, що ви пишете. І приємно свідомлювати, що ми даром це робимо, тому дякую за це. І в першу, я хочу сказати, можете підписатися на мій канал, можете підписатися на канал Рослана, і можете підписати на Ukrainian Games. Всі ці канали є під відео. Дякую за увагу, це все. Бувайте!